Ось уже понад тиждень не печу. В холодильнику валяється кавалок пісочного тіста з попереднього пляцка, на холодильнику – новенька знахідка з «секонд хенду» - книжечка «BAKING. Kitchen library» чекає свого випробування, а я ніяк не візьмусь за цю справу. Усе через те, що одного дня я перестаралася. Вже з обіду мене опанував якийсь маніякальний кулінарний настрій – я спекла торт, печиво, зварила зупу і насмажила пательню картоплі, до якої насікла ще миску капустяного салату. І ось тепер ми харчуємось макаронами, яєшнями і купованими варениками. Торт, до речі, виявився більше гарний, аніж смачний, а от печиво за улюбленим рецептом не підвело:
Домашнього сиру – скільки є;
Масла – скільки не шкода;
Борошна – скільки вбере.
Можна додати трішки соди. Печиво можна зробити солодким, змастивши яйком і посипавши цукром, або додати в тісто трішки соли. Особисто я люблю більше солене, деколи додаю ще трохи кмину. Смакує як щойно з духовки, так і на другий-третій день, але в нас так довго не «виживає».
Ну і на кінець – трішки про корисну їжу. Є у нас така цікава літня страва – називається по-сімейному «мізинчик кері» (дітиська довго сперечалися про назву, довелося об’єднати два варіянти).
Фактично це
різновид омлету – кидаєте б блендер помитий і посічений шпинат, зелену цибульку
і всю ту зелень, яку діти не завжди хочуть їсти, вбиваєте зо два-три яйця,
вмикаєте блендер, в процесі додаєте сметану (десь пів склянки) і можна кілька
ложок борошна, якщо їсти без гарніру, сіль до смаку, виливаєте на розігріту і
змащену жиром пательню і смажите під накривкою, доки стане рівномірно пружне. Я
вирізаю з нього дітям фігурки формочками для печива, а собі беру обрізки. Фігурки
також можна покласти на хлібчик з маслом – вийде цікава канапка.
