Ось я й доплела "крильця метелика". Насправді це два метелики, які сидять боком, а якщо зовсім точно, то висять собі на вухах. Я вже давно вимріювала собі ці кульчики, і от нарешті зробила. вони вийшли трохи більші й важчі, ніж мені б хотілося, але цілком "носибельні". Саме завдяки їм у моєму житті відбулося ще одне цікаве знайомство із категорії "і як це ми ще досі у Львові не були знайомі", саме завдяки їм я згадала собі, як це - знайомитись на вулиці, і з цієї самої причини на моєму компʼютері "поселилася" папочка "метелики", яка активно схемками до плетення і вишивання, вимріюється чорна сукня з великим метеликом, а в душі зароджується довгоочікувана легкість. Ось така історія одних кульчиків...
Пляцок - це вже цілком инша історія. Він приїхав до мене з Італії як гостинець від куми, хоч сам і німецького походження. Це пляцок з коробки з тієї ж категорії, що й зупа з сокири - до нього не треба було додавати хіба борошна, цукру й розпушувача, а все решта - масло, яйця, сир - довелося брати з холодильника. Вийшов смачний, зник непомітно, як і більшість випічки в цьому домі :)
