З цього рецепту починалась моя кулінарна історія, давно-давно, класі у девʼятому, чи може, і восьмому я з нетерпінням чекала канікул і поїздки до бабусі, з якою жила мамина молодша сестра і за кожної нагоди пекла пляцки, печива й тістечка, і навіть торти. Нагода могла бути яка завгодно - поганий настрій, хороший настрій, візит подружки, візит до подружки, необхідність використати залишки сметани\квасного молока\збите яйце\притовчені фрукти тощо. Якщо Любця бралась за випічку чи не щодня, то в нас у Львові пляцки були ознакою чийогось Дня народження чи Нового року. Я ж просто гинула за домашньою випічкою, тож вирішила ризикнути й попросила в Люби рецепт свого улюбленого класичного пісочного пляцка з фруктами й збитими білками. Ось він:
350 г борошна
0.5 скл цукру
2 ч. ложки порошку до печива
125 г масла чи маргарини
2-3 жовтки
1-2 ст. ложки сметани
Тісто треба замісити швидко і залишити хоча б на пів години в холодильнику (краще на ніч, а можна й на кілька днів)
поки тісто в холодильнику (а туди ж треба покласти й білки, що залишились від тіста), готуємо фрукти (мені найкраще смакує з яблуками, вишнями, або осінній - із суміші яблук, сливок, грушок і волоських горіхів), я до всіх варіянтів додаю корицю, але не додаю цукру, щоб не пускали багато соку. Коли фрукти вже готові у мисці, дістаю тісто і розтачую трохи більше розміру бритванки, щоб ще вийшли невисокі бортики, якщо бруднити дошку й тачівку зовсім ліньки, то розминаю охолоджене тісто в руках, і розподіляю по бритванці пальцями, колю виделкою і ставлю в духовку трохи підпектися (до ледь-золотистого), щоб не намокло від фруктів. Фрукти можна засипати й одразу, але тоді краще змастити тісто яйцем, щоб не розмокало. Отже, на трохи підпечену, а чи сиру й змащену яйцем основу викладаю фрукти і кладу в духовку. Якщо фрукти дуже соковиті, їх можна вимішати з кількома ложками панірувальних сухарів, сухарі також треба додати, якщо додаєш цукор. Тоді збиваю охолоджені білки спочатку з дрібкою соли, а тоді з пів склянки цукру. коли пляцок має вигляд готового, викладаю зверху білки, хвилин 5 печу ще при 180-160 градусів, а тоді зменшую температуру до 100-120 градусів і тримаю в духовці щонайдовше, щоб білки підсушились. Мушу зізнатись, хрустке безе в мене на цьому пляцку не вийшло ні разу, а білок стандартно підгорає, і верхній шар доводиться здирати, але пляцок від того не менш смачний. Так сталося, що тепер мені бракує часу, щоб пекти повсякдень, то я вже відриваюся на вихідних - з тих часів, коли цей рецепт став першим освоєним, мій стравопис поповнився багатьма простішими й швидшими рецептами. Але класика - вона класика :) Смачного!
