1- Люблю, коли в моєму житті трапляються дивовижі, коли я маю здатність "зувидіти диво", бачу яскраві підказки всесвіту щодо того, чи правильно я чиню. І нехай це висловлювання "відгонить" якоюсь езотерикою, десь у глибині душі я вірю в магію не менше, ніж у квантову фізику, а вже якщо перенестись думками до часів, коли поняття фізики було мені зовсім невідоме, то твори Джоан Ролінґ прирівнялися б до часописів та літописів, і взагалі документального читва. Якби я їх тоді читала...
2- Вже якось писала про те, що братові подарунки мене довгенько тішитимуть - і то правда, я ще й близько не прочитала того, що він надарував мені на День народження.
3- Останні зо два тижні мені до кави не смакувало печиво, ані книжки, ані сама кава не смакувала - через постійний стрес і похмурі очікування щодо завершення літніх канікул і початку навчального року (я вам зізнаюсь, що бути мамою двох школярів чи не складніше емоційно, ніж ученицею-відмінницею). І не те, щоб ці очікування мене відпустили чи розвіялись - просто я навчилася з ними жити.
4- І мені знову смакує кава! Що дуже тішить :) Хочеться якось структурувати свій побут, тому я пишу з цими дивними цифрами. Хочеться чогось правдивого, і водночас незвичного, тому я прочитала "Фантастичні звірі...", а разом з ними "висмакувала" новий абсолютно дивовижний рецепт мигдалевих тістечок.
5- Хто за рецептом - вам сюди: змішати в посудині 400 грамів рисового борошна, 400 г цукру і 200 г меленого мигдалю. Збити з дрібкою соли шість холодних білків, продовжити збивати, додаючи суху суміш, аж доки все буде рівномірно вимішане. Залишити на пів години, а потім знову збити впродовж кількох хвилин. Викласти чайною ложечкою на бритванку, трішки "розплющити" і прикрасити мигдалевим горішком. Випікати в розігрітій духовці при 180 градусів до золотистого кольору (десь хвилин 15). Підказка - мабуть, варто використовувати силіконовий килимок - до пергаменту пригорає немилосердно.
6- Так, так, в цьому печиві ані пшеничного борошна, ані розпушувача, і таки трохи забагато цукру (врахую на майбутнє), воно нереально смачне, і дуже симпатичне, а ще - воно нове! Це новий вдалий рецепт у моєму стравописі, і нехай він не стане повсякденним, але випробовувати його було цікаво, а смакувати з кавою - ще цікавіше!
7- І книжка про це ж - навряд чи я віритиму в гіпогрифів, готуючи нашвидкуруч сніданок, чи перейматимусь охороною драконів, перевіряючи домашку! Але мені потрібен цей час на драконів, на каву, на "просто посидіти", а деколи на "зупинитись і озирнутись" - і ця книжка, написана в стилі енциклопедії дала мені цей час, і натхнення на випробування, і примирила мене з моїми страхами.
І моя реальність стала трошки дивовижнішою!
