Я ніколи не знала, як моя родина пережила Голодомор. моя бабуся і дідусь народилися якраз 33-ого, значно східніше від Львова, і вочевидь, якось їхні сім'ї це мало зачепити, хоч вони й не могли про це пам'ятати. Я завжди вважала, що неістотно. Знала про важкі воєнні і повоєнні роки в обох сторін, про переховування і недоїдання. але тема не піднімалася в сімейних обговореннях, чи може, навмисне замовчувалась? В будь-якому разі, оця книжка, книжка про економічну внутрішню еміграцію, про зростання соціяльного невдоволення тощо, виявилася для мене передусім книжкою ... про їжу. Я починала відчувати голод щоразу прочитавши кілька сторінок, голодніла навіть коли все було добре просто від передчуття, що все стане вкрай зле! і так воно і ставало. Ще й цей карантин з небезпекою швендяння на закупи, з неможливістю послати дітей у ближній магазин "по шоколадку" підсилювали "голодний стрес" і тривогу на тему "нема що їсти". Я вже понад місяць як дочитала книжку, а тривога мене ще так остаточно й не відпустила, я розумію, що справа не лише у книжці, а й в тому, на який час вона попала, та все ж... Книжка дуже груба, вона мені довго розчитувалась, а потім ще довго читалась уже в звичному темпі, і майже весь час я готувала щось масне, солодке і калорійне, бо лише це допомагало пригасити внутрішню тривогу, важко було вибрати щось одне для допису... зрештою я вирішила вибрати ці "енергетичні батончики" домашнього приготування, бо саме їх я б пекла у далеку дорогу. (і саме з їх допомогою намагалась внести щось корисне в цю харчову манію). Отож,
ІНГРЕДІЄНТИ: - кефір - 1 склянка, - яйце - 1 шт., - мед - 2-3 ст.л., - кориця, ванілін - за смаком, - вівсянка (або суміш кількох злаків) - приблизно 2 склянки, - горіхи, насіння, сухофрукти, кокосова стружка - за смаком.
Спочатку треба вимішати кефір із яйцем та медом (його можна не додавати, я давала, поки не скінчився), додати пластівці та кокосову стружку, та залишити на хвилин 20. Поки пластівці набухають, готуємо горішки, насіння і сухофрукти - що треба, подрібнюємо, за бажанням підсмажуємо тощо, а тоді вимішуємо із загальною масою, та залишаємо хвилин на 15 ще. тоді формуємо батончики (прямокутні, овальні чи круглі), і ось тут мене спіткало випробування, бо тісто липло до рук і розсипалося, тож зрештою я придумала використати силіконові формочки як пісочні пасочки, сформувавши в них батончики, а потім витрусивши одразу в бритванку на пергамент. випікати в розігрітій духовці при180 градусів до золотистого кольору.
Пробуйте, смакуйте! І нехай наша генетична пам'ять зрештою зцілиться, а загроза голоду ніколи не буде реальною.
