Колись, коли я пробувала писати, коли з мене "лізли" вірші і просто слова, я намагалась розгадати, звідки береться цей феномен - натхнення. Тепер моє натхнення працює якось геть по-иншому, і я зовсім перестала його розуміти, та все ж деякі ознаки залишились незмінними. По-перше, мене все ще надихає праця - це коли "чим більше робиш, тим більше хочеться", тим більше всього тобі треба. По-друге - це успішний результат - коли ти бачиш на власні очі, що можеш зробити щось гарне, а ще - коли тобі про це кажуть знайомі чи незнайомі люди. Успіх надихає. І необовʼязково власний. Так само надихає краса - чи то природи, чи то людських творінь.
Ці кульчики я робила "для натхнення" одній дуже цікавій жінці. Мабуть, вона навіть не уявляє, яким великим натхненням стало для мене знайомство з нею - коротенька розмова, що розкрила мені мої ж потреби і окрилила для творчости.
