Смакує до кави - 11

Як же ж мені треба була ця книжка! Зазвичай до кави я читаю цілком або майже дорослі книжки, і цю я таки починала в якості "вечірньої казки" дітям - але вона виявилася тим віконцем у спокій, якого мені так бракувало! Позбавлена моралізаторства, приправлена небезпечними пригодами і в міру казковими істотами - такими в міру казковими, що здається - досить глянути з вікна ненароком - а вони тут як тут! Книжка виявилася смачна, насичена, і як торт - багатошарова. Саме тому, після чергового "вечірнього розділу" я пішла опівночі пекти не пляцок чи кексики, а таки справжній повноцінний торт, перепис якого в мене під дивним заголовком "Не-спартак".  Торт таки нагадує спартак і смаком і приготуванням, але далеко не такий складний! Отож, потрібно:

65 грамів масла
3 столові ложки какао
3 яйця
1 склянка цукру
2 столові ложки меду
2 чайні ложки соди, погашеної оцтом

Збити білки з цукром, додати жовтки, мед, розтоплений з маслом і какао, поставити все на водяну баню, продовжуючи збивати десь дві хвилини. Вистудити, додати борошно і соду та замісити лівке як на вареники тісто. спекти 3-4 коржі (в мене виходить навіть 5), перемастити заварним кремом (чесно кажучи, в рецепті був свій рецепт крему, але мені він не сподобався, тож він у мене не зберігся). 

Цей торт просякає швидко, тож його спокійно можна пекти зранку на вечірню гостину, або звечора до ранкової кави - що я й зробила, подавшись опівночі на кухню. Розтачуючи коржі, дуже гарно думається про книжку, і розглядається те, що вона піднімає з глибини - а хороша книжка завжди підіймає з глибин щось неочікуване - наприклад, що можна сердитись на людину, і водночас дуже її любити! Що деколи слова зайві, але водночас без них не обійтися - і від цього мулько й незручно. Що дехто невиправний, але якщо є любов, то це треба прийняти і ...йти своїм шляхом, що "неможливо остерігатися не впасти в річку далеко від річки"! 

Книжка вже давно в бібліотеці, а торт з'їдено, але робота в голові і в серці триває - на цю сходинку мені ще лізти й тягнутися, а здавалося б - дитяча пригодницька повість!

Смакує до кави - 10

Деколи достатньо просто млинців, а часом млинці - це саме те, чого дуже хочеться. Останнім часом у мене стирається різниця між дитячими і дорослими книжками, думаю, це триватиме паралельно із дорослішанням моїх дітей. Проте, цю книжку я б не рекомендувала до 12-ти, і навпаки - з 14-ти ввела б в обов'язкову програму. Проблема батьківської незрілости виникає в сучасному суспільстві все частіше, і що з цього найбільше турбує мене - якими виростуть ті діти, які змаленька мусили опікуватися власними мамами й татами, не готовими брати на себе відповідальність чи не здатними торувати просту дорогу в житті. Попри купу недочитаного на поличці, до кави мені потрібні були саме млинці - простий рецепт (пів мисочки борошна, дві столові ложки цукру, одна чайна порошку до печива, два яйця і пів літра йогурту, кефіру чи кислого молока - зрештою, кожен має свій улюблений рецепт "швидких млинців"). Книжки Жаклін Вілсон такі є - читаються швидко і легко, але завжди дають поживу для роздумів. Один вечір, пообідня кава з млинцями, майстерно написана і непогано перекладена книжка - і моя тривожна інфантильність вже не здається аж такою проблемою, адже щоб бути хорошою мамою, не конче бути завжди "стандартно мамцюватою", можна залишатися собою і разом шукати спільний шлях - бо діти хоч і маленькі - вони велика підтримка і надійні орієнтири, вони ті, хто вчить нас безумовної любови і всіляких веселих вар'яцтв :)