Якось непомітно на прогулянці ми пропустили обід - і купили в магазині ватрушки. А треба сказати, що я вже й не пригадувала, коли востаннє їла ватрушку - мабуть, ще студенткою! А Олесь мене питає: "Мамо, а ти вмієш ватрушки пекти?" От я й задумалась - а чи вмію? Намагалась шукати рецепт в інтернеті, тільки настрій собі зіпсувала - то якась дурня, то російською, то три поверхи реклами. Плюнула, і пішла читати книжку з бібліотеки! До слова - в бібліотеках зараз повно класних книжок, нових, сучасних - і централізовано закуповують, місто виділяє кошти, і бібліотекарі самі із зароблених на ярмарках коштів купують - і це дуже класно, не обов'язково по якусь цікаву новинку йти до крамниці. А проте є й такі читачі, що приносять в бібліотеку "захом'ячені" запаси із книжкових барахолок і секондів - і їм я особливо вдячна, адже там трапляються справжні скарби! На твори Жаклін Вілсон я підсіла вже кілька років тому, і тут вже не раз про це писала, є гарні українські переклади її книжок, але мені вона дуже "смачно" читається в ориґіналі - тож коли серед англомовних книжечок мені трапилася оця - "Дівчата під тиском", я надзвичайно втішилася, хоч і не знала, коли знайду на неї час. Ну що ж, час знайшовся, коли не знайшлося вдалого рецепту на ватрушки :); взялась я за читання, книжка підіймає деякі важливі підліткові проблеми, зокрема, і пов'язані з харчуванням, я автоматично захотіла кави, а тоді аж розсердилась на себе - ну справді, що я - пиріжків не пекла?! І замісила дріжджове тісто без будь-якого рецепту і відмірювань - борошно, кілька яєць, трохи масла, розведені в теплому молоці "живі" дріжджі, ванільний цукор, і трохи рому вкінці - щоб швидко не черствіло. Ще з годинку почитала, потім зробила начинку (як на бубланіну - грам 700 сиру, пів склянки цукру, 1 яйце, 2 столові ложки крохмалю - все збити міксером). Найбільше мені сподобалося формувати ватрушки - вирізати кружечки півлітровою банкою, дати хвилин 10 підійти, скляночкою із "опуклим" денцем протиснути ямку, заповнити її сиром, і вже суцільно і начинку і тісто по краях змастити скалапуцьканим яйцем. А ще за годину я вже насолоджувалася гарною книжкою з кавою і смачнющими свіжими ватрушками!
Та книжка знову нагадала таку складну відповідь - полюбити себе, це те, що треба передусім, і це далеко не просто! Попри легке і швидке прочитання, попри виразне спрямування на підліткову авдиторію, ця книжка нагадала мені, що в кожного своя битва, а ще - наші особистісні битви в підлітковому віці не закінчуються! Тоді все тільки починається...
