Якось так склалося, що мої творчі задуми "затягуються" із втіленням, і чим довше вони затягуються, тим довший у них "хвіст". Що я маю на увазі? Ну наприклад, таке - придумала я вишивати осінні листочки (то давнє - років шість тому так час марнувала!), задумала зробити три - перший вишила і взялася хвалитися (ну як без того - позитивні відгуки мене живлять), а тут мама - ой, у співробітниці День народження, треба прикольну листівку - зроби з таким листочком, і сама вже - і подрузі б зробити, і так далі - а задуманий триптих відкладається на невідомо скільки. От цього разу в мене таке з розмальованими футболочками - до початкового задуму "для себе і донечок" майже одразу додалося "Коханому чоловікові й синочкові", а тут мама побачила - "і мені щось таке!", а тут в куми День народження, і повна відсутність ідей змістовного подарунку, і зразу "а чому б і ні?", і смикнуло спитати брата "а що тобі на ДН?" - і відповідь "Розмалюй мені футболку". Ось тобі й +3 до задуманих 5 початково! Мама отримала чорну футболку із блакитним мереживним метеликом на спині, і трьома мальованими метеликами попереду внизу збоку, брат отримав мальованого кота, а кума - вільну спальну сорочку з мереживною кицею на спині і мальованою з бантиком попереду. І чесно кажучи, хоч я бачу всі недоліки своїх "творчих втілень" - і неакуратність, і відсутність симетрії тощо, - а проте я надзвичайно тішуся результатом! Ці всі футболочки направду стали моїми найбільшими досягненнями цього літа, і хоч вже перевалило за середину осени, і в моєї осени - нові справи і нові втілення, - а проте справи літа досі мене тішать і надихають!
Немає коментарів:
Дописати коментар