Так виглядає, що збирається на першу весняну грозу... Проїхала замітальна машина і здійняла купу пилюки. В повітрі висить дим тоненькими цівками. Дощу таки треба. Не дощу - зливи, щоб потоками вимити бруд і зиму з усіх закутків. Аби тільки не затягнуло...
Стояла вчора коло плити, дивилась як поволі підпливає маслом бануш (знаю, що не пісна страва, але не могла змарнувати верховинську сметану) і думала, що моє весняне прибирання просувається занадто повільно. Не можу просто згребти весь безлад зі столу у смітник, бо вже кілька разів гірко шкодувала після таких вчинків... На кожне перевтілення йде багато часу - мало не тиждень вечорів витратила на клаптикову пошивку до подушки. Кравчиня з мене наразі ніяка, шила вручну за принципом "сім раз відріж - один раз відмір", пошивка вийшла завелика, я впхала в неї дві подушки - і ще місце залишилось. І воно мені треба було?! краще б дітям книжку прочитала! А, і так читаю... Щовечора з рідкісними винятками. Зараз читаємо вже третій том "Мумі-тролів". Це і для мене нове - раніше не доводилось читати. Ця книжка цілковито відповідає моєму теперішньому стану - я почергово впізнаю себе в різних персонажах - то в Мумі-татові (частіше, ніж в Мумі-мамі чомусь), то в Рюмсі, то в Чепурулі. Мені б хотілося її сісти і за вечір прочитати, але я пообіцяла, що сама не читатиму, от тепер і доводиться розтягувати задоволення, читаючи по 20-30 сторінок вголос перед сном...
Хочеться навести лад не лише в домі чи в комп'ютері, але й в голові. Та за це навіть братися страшно - надмір кави, солодощів, консервацій, інформаційного сміття, безглуздого поспіху ясності помислів не сприяють... От якби все зайве, неактуальне, застаріле і шкідливе автоматично зникало з думок і шухляд за 30 днів, як листи з папочки зі спамом. Але ж ні - це все потребує свідомих рішень, послідовности, праці. Я вірю, що десь існують люди, які не піддають свої вчинки постійним сумнівам, які знають, що роблять правильний вибір і живуть найкращим для себе способом. Я потроху
вчуся не зациклюватися на минулому (його ж вже не існує) і цінувати теперішній момент. Але способу позбутися цих глюків у сьогоденні ще не знайшла.
Ось такий вийшов у мене непослідовний пост - навіть не певна, чи ділитися ним, бо це вже зовсім із щоденникової категорії... а, нехай..
Немає коментарів:
Дописати коментар