четвер, 25 січня 2018 р.

Смакує до кави - 5



Відчуваю, що скоро зіб'юся з цієї нумерації, або цілком у ній заплутаюсь. Дні минають кава за кавою, книжка за книжкою, але трапляються й такі, що не знаходиться часу ні на те, ні на инше. Або знаходиться його лиш на щось таке - крихітну-мацюпусіньку книжечку-знахідку (щось у мене забагато дефісів) і якийсь супершвидкий пляцок. Йогуртовий з шоколадом, наприклад (шкода, що не сфоткала в розрізі - він так направду класно й апетитно виглядає). Має суттєвий недолік - з'їдається ще швидше, ніж готується. Щодо книжечки - коли я приперлась на привокзальний навмисне по банани, і на цілому базарі не знайшла жодного, мені конче знадобився "компенсаційний шопінг", я зайшла на секонд, і в коробці з іграшками знайшла там цю премилу книжечку - якраз для таких днів, коли часу на довге чтиво і кулінарні витребеньки бракує. А досвід показує, що мама без читанки, кави й витребеньок перетворюється на сердите і вкрай небезпечне створіння. Тож краще так, ніж ніяк - лапайте рецептик і смакуйте зі мною:
Йогуртовий пляцок з шоколадом:
150 мл йогурту
200 г борошна
2 яйця
100 г цукру
1 ч.л. розпушувача
100 мл олії
100 г шоколаду
2 середні фрукти (яблука, банани, груші або їх поєднання)
все вимішати (шоколад і фрукти кубиками), пекти при 180 градусів. Бритванку краще змастити маслом і посипати сухариками, або використати силіконову форму, бо пляцок сильно прилипає.

неділя, 21 січня 2018 р.

Смакує до кави-4


Мені треба було спекти хліб, використати печеного гарбуза і взагалі була купа справ! але ж ця книжка - вона привабила мене назвою і позірною легкістю. Одразу скажу - в ній нічогісінько про котів - коти лише в назві! В ній чудовий гумор - легкий, яскравий, із присмаком прованських трав. До неї смакувала неміцна чорна кава і хлібні палички з розмарином. Я просто мусила спекти ті палички! Забігаючи наперед скажу, що книжка дуже зручно читалася поміж закладками випічки, тож вийшли не лише палички, а набагато більше - окрім хліба, бо на хлібопічці справжній склад коробочок! Отож - хлібні палички (смакують до зупки, кави, легких романів та дотепних серіалів - про Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі, наприклад):

500 г борошна
1 чайна ложка цукру
2 чайні ложки соли (краще морської)
чубна чайна ложка швидкодіючих дріжджів
2 столові ложки оливкової олії
300 мл теплої води
розмарин (або груба сіль, суміш трав, кмин)

Просіяти в миску борошно, додати цукор, сіль, дріжджі, вимішати, побризкати олією, замісити еластичне тісто, потроху додаючи воду, сформувати кульку і залишити в теплому місці приблизно на годину або доки збільшиться в розмірі вдвічі. Сформувати палички, обкатуляти в листочках розмарину, або в грубій солі, або в кмині чи в инших травах. Пекти при 180-200 до золотистого кольору! 

Мушу зізнатись, що при позірній легкості, книжка залишила в мені зачіпки й запитання, на які я досі шукаю відповідь, Вона досі не відпустила мене. Це дивно, ми отримуємо подарунки там, де не очікуємо. Мабуть, в тому і є основна приваба життя!



субота, 20 січня 2018 р.

Кексикова книжка

Питання стояло так - чи можу я собі дозволити каву о восьмій вечора зі свіжоспеченим рогаликом (круасанчиком - сказав Олесь). Було багато причин не дозволяти - це вже четверта кава і теде... Я дозволила. З двома "круасанчиками". До біса ті свята і той український рамадан - мої омріяні і нарешті втілені сорок вісім кілограмів знову перетворилися в п'ятдесят :( . Одним словом, сіла я у фотель із кавою і зітхнула з полегшенням. Чогось мені бракує, аби насолоджуватися тими святами... Вже котрий рік я їх "переживаю". Ну і цього року пережила - звісно, не без приємних і творчих і світлих і родинних і радісних і бадьорих моментів. Та якось не було часу на них затриматись, поділитись. Оця "кексикова книжка" - задум понад місячної давности і втілення останніх днів недавноминулого року - стала подарунком чудовим дівчаткам (мамусі і двом доцям), що часто тішать мене й діточок своєю компанією й підтримкою! Спочатку була ідея подарувати формочку на кексики і саморобну листівку з улюбленим рецептом. От із цим і було важко визначитись - рецептів назбиралось на цілу "кексикову книжку". Я друкувала рецепти, Дзвінка з Олесем клеїли аплікації, Вийшло ось таке:








ось вона - моя "самодозволена" кава: