Смакує до пива - Х або карантинні корективи

Знайомтесь - гризлики! Смакуватимуть вони чудово і до кави, але тут цілком инша історія, в основі якої - зізнання. Ви, мабуть, помітили, що книжки на світлині - російською мовою. Хто мене знає в реальності, майже напевно знає також, що я не розмовляю російською, не читаю і дуже погано її розумію. Але наваажуся зізнатися, із задоволенням читати я почала семе російською - в дев'ять років. Вміла читати я задовго до того, українською, з чотирьох років, але заняття це було для мене просто нестерпне, батькам доводилось мене довго вмовляти, залякувати, погрожувати і сварити, аби я прочитала хоч кілька речень. Я дуже добре пам'ятаю, як текст не співвідносився з уявою ну зовсім, жоден сюжет мене не захоплював. І якось у третьому класі однокласниця показала мені книжку, яку вона читала "у вільний час". Сама ідея "читати у вільний час" видалась мені позбавленою сенсу, але книжку я переглянула, прочитавши назву "П'ять юних сищіков і вьорний пєс". Сторінка за сторінкою на перерві, і я "зачепилася", підключилася уява, сюжет ожив і захопив мене цілком, книжку я позичила, потім наступні дві, далі вже хтось із маминих знайомих привіз мені на подарунок ще дві чи три з Києва (у Львові їх годі було знайти), ще кілька виявилися у бібліотеці. Загалом, за кілька років я прочитала все, що знайшлося у російському перекладі цієї авторки (Енід Блайтон, українською знайшлася лише маленька малючкова книжечка "Знамените каченя Тім", теж цікава, але однозначно для дітей 4-5 років). Але я досі не знаю, як би ці книжки нормально "звучали", бо читаю я їх для себе так, ніби їх написано українською, а чи якимось неоковирним суржиком, адже російської я не знаю і ніколи не мала бажання вивчити. Зрештою, це тільки переклад, і як тільки дозволив рівень знань та інтернет, я перечитала купу книжок цієї авторки в ориґіналі, англійською. Потім хтось вправно "почистив" піратські сайти, безкоштовні екземпляри зникли, кілька книжок знайшлися на секонді, і осіли у мене на поличці. Зрештою, їх авторка була надзвичайно продуктивна, але в більшості її серій оспівується дитяча і юнацька дружба та пригоди. Часом це пригоди чарівні, з феями та иншими казковими істотами, часом шпигунсько-детективні, до яких належить і серія про п'ятьох юних нишпорок, а ще є кілька захопливих серій про життя і навчання в елітних британських школах-інтернатах (до речі, багато чого з опису Гоґвортсу мені перегукується з її "інтернатними історіями"). До чого це я? Та до того ж карантину, що закрив бібліотеки й примусив обережніше ставитись до своїх витрат. Тож я свіжим поглядом окинула численні книжкові полички, і взялась читати дітям книжки, якими сама колись захоплювалась. Звісно, я не читаю їм російською, а перекладаю на ходу, і це ще той квест! До цих книжечок мені добре посмакували "гризлики" (це я їх так обізвала, у базовому рецепті в інтернеті їх названо "хачапурі для лінивих", але оскільки воно аж ніяк не схоже на хачапурі, і рецепт навряд чи для лінивих, то цю назву я відкинула). Отож, рецепт для тих, хто по нього сюди заглянув:

100 мл. кефіру
1 яйце
пів чайної ложки соди 
дрібка соли
50 г твердого сиру
2-3 зелені цибульки
250 г борошна

Змішати в горнятку кефір із яйцем та сіллю, у мисці - борошно із содою в мисочці. Вимісити разом, додавши дрібно насічену цибульку і натертий на грубій терці сир. Тісто має вийти м'яке й еластичне, розділити на дві частини і з кожної сформувати руками або розтачати тачівкою паляничку приблизно 25 см в діяметрі. розрізати кожну на 8 секторів і смажити ці трикутнички  з обох боків у розігрітій олії. До пива - смакота ), до кави - теж (якщо залишиться). На цих світлинах - подвійна порція.

Смакує до кави - 19. Карантинна ретроспектива і морквяний торт

Чи не останнім моїм "виходом в люди" перед карантином стала здибанка книжкового клубу - задля обговорення книжки зі світлини (Карлос руїз Сафон "Тінь вітру"). Принаймні це була остання із доволі рідкісних вилазка без дітей. Вона взагалі була незвична: я обдумувала, що одягнути, вигуляла масивний бісерний кулон із пам'ятним каменем, а ще мене страшенно натерли черевики - надзвичайно стильні жовто-чорні "гади", які мене ніколи не натирали - бо я помилкво одягнула чоловікові шкарпетки (ага, у нас є однакові пари Dodosocks, але як можна було помилитися при його 45-ому розмірі, а моєму 36, я досі не розумію!)). На момент зустрічі від зазнимкованого торта навіть крихт не залишилось, а спільне у нього із книжкою те, що і книжка і торт виявилися чимось більшим, ніж я очікувала. Зараз навіть не знаю, з чого почати... 

Почну з торта! Отже, це мав бути не торт, а пляцок із кремом-глазур'ю зверху, але я щось перестаралася і натерла забагато моркви. А салату не хотілося. Як ви вже здогадалися, торт був морквяний, на чотири (!) коржі, з неймовірним ніжно-пікантним апельсиновим кремом. Найвишуканішим описом не передати його незвичний смак, тому лапайте рецепт - на пляцок, аби вийшов торт,  тіста треба подвійну порцію, спекти два коржі, і кожен розрізати по горизонталі, крему треба щонайменше втричі більше, і в нього треба дати менше масла і менше цукрової пудри, щоб він гарно просяк коржі. Найсмачніший торт із холодильника на наступний день. Отож,

150 г борошна
25 г крохмалю
1 ч.л. розпушувача
1 ч.л. соди
зо дві чайні ложки спецій (я використовую суміш меленої гвоздики, кориці, мускатного горіха й імбиру)
(я чогось не дала, але не пригадую, чи розпушувача, чи соди)
дрібка соли
цедра однієї невеликої помаранчі (я точно дала менше)
3 яйця
200 мл соняшникової олії
250 г цукру
150 г дрібно натертої моркви
65 г волоських горіхів шматочками
50 г родзинок
(я в один пляцок дала родзинки, а в инший - горіхи)

на крем:
80 г масла (м'якого)
200 г домашнього сиру (однорідного - меленого чи збитого блендером)
1 ст.л. соку помаранчі
2 ч.л. цедри помаранчі
 Я пекла у бритванці 26 см у діаметрі, і то він у мене намагався з неї "вилізти", в рецепті вказано бритванку 20 см.

Просіяти й змішати в одній ємності борошно, крохмаль, розпушувач (соду), сіль, спеції, цедру. Яйця розділити на білки і жовтки окремо. Збити міксером олію і цукор, додати моркву, сухі складники, родзинки, оріхі і попередньо збиті яєчні жовтки. Білки збити на штивну піну з дрібкою соли й акуратно вимішати з рештою тіста. Випікати одразу в розігрітій до 175 градусів духовці (до години часу), перевіряти готовність дерев'яним патичком. Вийняти з форми, вистудити на металевій решітці. 

Щоб зробити крем, збийте міксером м'яке масло, однорідний домашній сир, цедру і сік цитрини,  цукрову пудру. 

Найбільше тішить те, що принаймні морквяний торт можна зробити і в умовах карантину! 

Що ж до книжки, то це вже не так просто, адже найяскравіше враження, що вона в мене залишила - це бажання відвідати Барселону, пройтися майстерно описаними маршрутами, побачити згадані у творі місця... Тепер взагалі незрозуміло, коли таке бажання можна буде втілити в реальність. Але найдивніше, що воно виникло у мене - людини, яка зовсім не любить мандрувати... 

Треба сказати, що "розчитувалася" книжка довго, спершу вона видалася мені нудною і затягнутою, я постійно відволікалася через кожні кілька сторінок, а ще мене не покидало відчуття схожости її з якоюсь иншою, чи то враження, що я читала її раніше. Аж поки я зловила себе за читанням о другій ночі. І, не в змозі відкласти, я її дочитала... Вона насичена, гостросюжетна, заплутана, але цього не скажеш із перших сторінок! Книжка залишила в мене враження-картинки в голові, начебто вона була ілюстрована, чи то я переглянула фільм. До цих картинок приємно повертатися зараз, під час карантину, коли мені чомусь зовсім не читається!