Знайомтесь - гризлики! Смакуватимуть вони чудово і до кави, але тут цілком инша історія, в основі якої - зізнання. Ви, мабуть, помітили, що книжки на світлині - російською мовою. Хто мене знає в реальності, майже напевно знає також, що я не розмовляю російською, не читаю і дуже погано її розумію. Але наваажуся зізнатися, із задоволенням читати я почала семе російською - в дев'ять років. Вміла читати я задовго до того, українською, з чотирьох років, але заняття це було для мене просто нестерпне, батькам доводилось мене довго вмовляти, залякувати, погрожувати і сварити, аби я прочитала хоч кілька речень. Я дуже добре пам'ятаю, як текст не співвідносився з уявою ну зовсім, жоден сюжет мене не захоплював. І якось у третьому класі однокласниця показала мені книжку, яку вона читала "у вільний час". Сама ідея "читати у вільний час" видалась мені позбавленою сенсу, але книжку я переглянула, прочитавши назву "П'ять юних сищіков і вьорний пєс". Сторінка за сторінкою на перерві, і я "зачепилася", підключилася уява, сюжет ожив і захопив мене цілком, книжку я позичила, потім наступні дві, далі вже хтось із маминих знайомих привіз мені на подарунок ще дві чи три з Києва (у Львові їх годі було знайти), ще кілька виявилися у бібліотеці. Загалом, за кілька років я прочитала все, що знайшлося у російському перекладі цієї авторки (Енід Блайтон, українською знайшлася лише маленька малючкова книжечка "Знамените каченя Тім", теж цікава, але однозначно для дітей 4-5 років). Але я досі не знаю, як би ці книжки нормально "звучали", бо читаю я їх для себе так, ніби їх написано українською, а чи якимось неоковирним суржиком, адже російської я не знаю і ніколи не мала бажання вивчити. Зрештою, це тільки переклад, і як тільки дозволив рівень знань та інтернет, я перечитала купу книжок цієї авторки в ориґіналі, англійською. Потім хтось вправно "почистив" піратські сайти, безкоштовні екземпляри зникли, кілька книжок знайшлися на секонді, і осіли у мене на поличці. Зрештою, їх авторка була надзвичайно продуктивна, але в більшості її серій оспівується дитяча і юнацька дружба та пригоди. Часом це пригоди чарівні, з феями та иншими казковими істотами, часом шпигунсько-детективні, до яких належить і серія про п'ятьох юних нишпорок, а ще є кілька захопливих серій про життя і навчання в елітних британських школах-інтернатах (до речі, багато чого з опису Гоґвортсу мені перегукується з її "інтернатними історіями"). До чого це я? Та до того ж карантину, що закрив бібліотеки й примусив обережніше ставитись до своїх витрат. Тож я свіжим поглядом окинула численні книжкові полички, і взялась читати дітям книжки, якими сама колись захоплювалась. Звісно, я не читаю їм російською, а перекладаю на ходу, і це ще той квест! До цих книжечок мені добре посмакували "гризлики" (це я їх так обізвала, у базовому рецепті в інтернеті їх названо "хачапурі для лінивих", але оскільки воно аж ніяк не схоже на хачапурі, і рецепт навряд чи для лінивих, то цю назву я відкинула). Отож, рецепт для тих, хто по нього сюди заглянув:
1 яйце
пів чайної ложки соди
дрібка соли
50 г твердого сиру
2-3 зелені цибульки
250 г борошна
Змішати в горнятку кефір із яйцем та сіллю, у мисці - борошно із содою в мисочці. Вимісити разом, додавши дрібно насічену цибульку і натертий на грубій терці сир. Тісто має вийти м'яке й еластичне, розділити на дві частини і з кожної сформувати руками або розтачати тачівкою паляничку приблизно 25 см в діяметрі. розрізати кожну на 8 секторів і смажити ці трикутнички з обох боків у розігрітій олії. До пива - смакота ), до кави - теж (якщо залишиться). На цих світлинах - подвійна порція.
Немає коментарів:
Дописати коментар