Чи не останнім моїм "виходом в люди" перед карантином стала здибанка книжкового клубу - задля обговорення книжки зі світлини (Карлос руїз Сафон "Тінь вітру"). Принаймні це була остання із доволі рідкісних вилазка без дітей. Вона взагалі була незвична: я обдумувала, що одягнути, вигуляла масивний бісерний кулон із пам'ятним каменем, а ще мене страшенно натерли черевики - надзвичайно стильні жовто-чорні "гади", які мене ніколи не натирали - бо я помилкво одягнула чоловікові шкарпетки (ага, у нас є однакові пари Dodosocks, але як можна було помилитися при його 45-ому розмірі, а моєму 36, я досі не розумію!)). На момент зустрічі від зазнимкованого торта навіть крихт не залишилось, а спільне у нього із книжкою те, що і книжка і торт виявилися чимось більшим, ніж я очікувала. Зараз навіть не знаю, з чого почати...
Почну з торта! Отже, це мав бути не торт, а пляцок із кремом-глазур'ю зверху, але я щось перестаралася і натерла забагато моркви. А салату не хотілося. Як ви вже здогадалися, торт був морквяний, на чотири (!) коржі, з неймовірним ніжно-пікантним апельсиновим кремом. Найвишуканішим описом не передати його незвичний смак, тому лапайте рецепт - на пляцок, аби вийшов торт, тіста треба подвійну порцію, спекти два коржі, і кожен розрізати по горизонталі, крему треба щонайменше втричі більше, і в нього треба дати менше масла і менше цукрової пудри, щоб він гарно просяк коржі. Найсмачніший торт із холодильника на наступний день. Отож,
150 г борошна
25 г крохмалю
1 ч.л. розпушувача
1 ч.л. соди
зо дві чайні ложки спецій (я використовую суміш меленої гвоздики, кориці, мускатного горіха й імбиру)
(я чогось не дала, але не пригадую, чи розпушувача, чи соди)
дрібка соли
цедра однієї невеликої помаранчі (я точно дала менше)
3 яйця
200 мл соняшникової олії
250 г цукру
150 г дрібно натертої моркви
65 г волоських горіхів шматочками
50 г родзинок
(я в один пляцок дала родзинки, а в инший - горіхи)
на крем:
80 г масла (м'якого)
200 г домашнього сиру (однорідного - меленого чи збитого блендером)
1 ст.л. соку помаранчі
2 ч.л. цедри помаранчі
Я пекла у бритванці 26 см у діаметрі, і то він у мене намагався з неї "вилізти", в рецепті вказано бритванку 20 см.
Просіяти й змішати в одній ємності борошно, крохмаль, розпушувач (соду), сіль, спеції, цедру. Яйця розділити на білки і жовтки окремо. Збити міксером олію і цукор, додати моркву, сухі складники, родзинки, оріхі і попередньо збиті яєчні жовтки. Білки збити на штивну піну з дрібкою соли й акуратно вимішати з рештою тіста. Випікати одразу в розігрітій до 175 градусів духовці (до години часу), перевіряти готовність дерев'яним патичком. Вийняти з форми, вистудити на металевій решітці.
Щоб зробити крем, збийте міксером м'яке масло, однорідний домашній сир, цедру і сік цитрини, цукрову пудру.
Найбільше тішить те, що принаймні морквяний торт можна зробити і в умовах карантину!
Що ж до книжки, то це вже не так просто, адже найяскравіше враження, що вона в мене залишила - це бажання відвідати Барселону, пройтися майстерно описаними маршрутами, побачити згадані у творі місця... Тепер взагалі незрозуміло, коли таке бажання можна буде втілити в реальність. Але найдивніше, що воно виникло у мене - людини, яка зовсім не любить мандрувати...
Треба сказати, що "розчитувалася" книжка довго, спершу вона видалася мені нудною і затягнутою, я постійно відволікалася через кожні кілька сторінок, а ще мене не покидало відчуття схожости її з якоюсь иншою, чи то враження, що я читала її раніше. Аж поки я зловила себе за читанням о другій ночі. І, не в змозі відкласти, я її дочитала... Вона насичена, гостросюжетна, заплутана, але цього не скажеш із перших сторінок! Книжка залишила в мене враження-картинки в голові, начебто вона була ілюстрована, чи то я переглянула фільм. До цих картинок приємно повертатися зараз, під час карантину, коли мені чомусь зовсім не читається!
Немає коментарів:
Дописати коментар