Смаки осінні і зимові

Щось вчора мене потягнуло на кулінарні експерименти і захотілося чогось такого зовсім не осіннього, а зимового. Зимові смаки для мене - це, передусім, цитрусові. Якщо осінь - це кориця, гвоздика, яблука, ваніль, то зима - цитринки, мандаринки, апельсинки. Я взагалі вважаю, що мандаринки й апельсинки можна купувати лише після першого снігу. Перший сніг цього сезону вже був, проте я купила таки цитрини. І таки наважилась готувати "цитриновий крем" (lemon curd) за цим рецептом . А до нього - еклери, від яких вся моя родина фанатіє. 

Ось так це виглядало до "поєднання". Крем вийшов дуже кислий і трохи зарідкий. Вирішила додала цукрової пудри і м'якого масла, добре збила разом, але він так і не став до кінця однорідним.  Сімейство мій експеримент не дуже втішив, а я вирішила, що треба спробувати з апельсиновим соком. Крему залишилось досить багато, таким чином сьогодні вийшов ще "геловінський" тортик з лимонним кремом. Цікаво, як це смакуватиме?! 

Осіннє натхнення

Осіннє натхнення прийшло до мене вкупі з зимовим холодом. Цінність помаранчево-багряного листя зросла одразу, як замжичив сірий дощик. ці теплі барви захотілось одразу якось увіковічнити. а ще захотілось багаття. Тріскотливого гарячого багаття саме в таку пору, коли не хочеться від нього відходити і навіть відвертатись - бо зимно. 

Для мене натхнення - як спрага чи голод, бо якщо його не втамовувати, то потім стає дуже зле. Тільки от втамувати його буває важко - хочеться одразу ВСЬОГО. Ідеї мчать нестримним потоком, виринають забуті чи закинуті проєкти, все видається однаково прекрасним і важливим. Досвід підказує, що найкраще зупинитись на чомусь невеличкому, що можна здійснити за декілька годин або, щонайбільше, днів. На чомусь такому, що потішить зір або смак. Період гострого нападу натхнення - не час для трудомістких тривалих справ. Щойно "напад" минеться, а відчутного результату не буде - наді мною запанує відчуття спустошення, яке важко буде погамувати. 

Проте цього разу мені вдалося - і моє пуделко з прикрасами поповнилось новими яскравими кульчиками. Дякую Зорі Салапак за чудову і дуже вчасну схемку!  

Трохи хліба

Я можу легко спекти за вечір кілька пляцків, гору вафель і миску печива, але до хліба ставлюся особливо - це для мене однозначно справа дня. Зайве, мабуть, казати, що з таким ставленням він в мене вдається нечасто. Подруга дала мені закваску, щоб пекти корисний "бездріжджовий" хліб. Закваска пускала бульбашки і смачно пахла. Я її "нагодувала" цільнозерновим борошном, "розмножила" у двох банках і взялась випробовувати. Хлібчик я пекла двічі - ввечері спекла пісний, з цільнозернового борошна, закваски і води (вийшов трохи глевкуватий - можливо, недопекла, - але смачний). На цьому цільнозернове борошно в мене закінчилось і на наступний день я спекла здобну паляницю з яйком, цукром і молоком, а зверху посипала зернятками. було смачно, але недоліки ті ж. На цьому моя наснага скінчилась, звичайне борошно вищого  ґатунку заквасці не "посмакувало" і вона "здохла" .  

вчасно

Мене страшенно дратує, що ставлюсь до цього блогу як до написання диплому. Ну як мінімум - як до курсової. Ходжу, виношую плани й задумки, збираю світлини, а потім ловлю себе на тому, що це все вже не актуально, що я живу вже чимось иншим, Отак я хотіла писати про те, що літо мене не відпускає, що мені було замало сонця цього року, і що хоч осінь - моя улюблена пора, та цього року я не чекаю на неї з нетерпінням, як ця сама осінь нестримно увірвалася в мою душу і затопила її по вінця - і ось вже діти приносять додому повні жмені-кишені листя-горіхів-каштанів-жолудів-крилаточок-колючиків. І це все осідає на столах і поличках, а в мене рука не підіймається це все викинути, та й сама я мимохіть зупиняюсь, щоб підібрати якісь "скарби". І вже мені зовсім не сумно за літом, з яким я цього літа не дуже порозумілась, я вдячна цій осені за густі ранкові тумани, за барвисті відкриття і за відчуття початку, що не зникло в мене ще з часів навчання і надалі відроджується кожної осени. А ще - осінь на селі просто прекрасна! Думаю, саме це і розбудило мої почуття!

То є моя осінь
з краплями на листі,

То є моя осінь
в калиновім намисті.

КетЯги горобини,
І пахне виноград...

Повільно засинає
старий замшілий сад.

Вже  викопано бульбу,
Достигли гарбузи,

Червонобокі яблука
у кошиках з лози,

Трава в імлі сріблистій.
І небо в павуках.

В калиновім намисті
Потроху жовкне сад