Осіннє натхнення прийшло до мене вкупі з зимовим холодом. Цінність помаранчево-багряного листя зросла одразу, як замжичив сірий дощик. ці теплі барви захотілось одразу якось увіковічнити. а ще захотілось багаття. Тріскотливого гарячого багаття саме в таку пору, коли не хочеться від нього відходити і навіть відвертатись - бо зимно.
Для мене натхнення - як спрага чи голод, бо якщо його не втамовувати, то потім стає дуже зле. Тільки от втамувати його буває важко - хочеться одразу ВСЬОГО. Ідеї мчать нестримним потоком, виринають забуті чи закинуті проєкти, все видається однаково прекрасним і важливим. Досвід підказує, що найкраще зупинитись на чомусь невеличкому, що можна здійснити за декілька годин або, щонайбільше, днів. На чомусь такому, що потішить зір або смак. Період гострого нападу натхнення - не час для трудомістких тривалих справ. Щойно "напад" минеться, а відчутного результату не буде - наді мною запанує відчуття спустошення, яке важко буде погамувати.
Проте цього разу мені вдалося - і моє пуделко з прикрасами поповнилось новими яскравими кульчиками. Дякую Зорі Салапак за чудову і дуже вчасну схемку!
Немає коментарів:
Дописати коментар