Моя домашня майстерня іграшок

Страшенно люблю робити всякі цяцьки для дітей чи просто для декору. Ні, не так - довгий час я вважала себе криворукою і взагалі нездатною на якесь рукоділля. Мабуть, просто тому, що в шкільні й студентські роки майже увесь час забирало навчання. А в роки материнства, хоч як це парадоксально звучить, з'явився час самій обирати собі заняття. І от дуже часто я вибираю ось таке нехитре рукоділля - пошиття іграшок, що можуть бути чи прикрасами на ялинку, а чи забавками для гри. Всі окрім котика, заповнені синтепоном. Котик заповнений перловкою, звісно сирою, і виконує функцію прорізувача зубчиків для маленької Руточки. Він же єдиний також має ім'я. Знайомтесь - Котя-котя (на тлі останньої четвертої накидки на табуретку):

Смакує до кави - 3

Ця осінь так налякала мене вірусняками й ускладненнями, що я старанно притлумлюю в собі поодинокі бажання "вийти в люди" - чи то на мамівку, чи хоч у супермаркет, а чи до когось вгості. Навіть для такої одомашненої істоти як я це буває складно в такий передріздвяний час! Добре, що є книжечки, домашня випічка і кава :). Особливо такі драйвові книжечки, як "Коти-вояки"! Це вже п'ята і шоста частина із серії, і вони такі ж насичені як і перша - тримають у напрузі з перших рядків, відкласти їх фактично неможливо! Два вечори, дві книжечки і один пляцок. Гарбузовий пляцок із того гарбуза, що після його чищення в мене всі руки в мозолях були! Рецепт на цей пиріг таки дивний, але виходить він смачний, хоч і твердувато-сухуватий. А ще має таку цікаву властивість - тісто його, поки сире, дуже гарно ліпиться, краще за пластилін, порції виходить трохи забагато на мою бритванку (довша сторона має 26 см), тож я радо залучаю дітей для використання залишків! Цього разу вони спекли цілу тарілочку "ґудзиків":

тож тримайте рецепт:
250 г печеного гарбуза
100 г волоських горіхів (мелених)
400г борошна
50-80г масла
50 г цукру
200 г меленого печива
1 ч. л. розпушувача
фруктове повидло (смородина, наприклад)
спеції (кориця, імбир, мускатний горіх, гвоздика)

Печений гарбуз розтерти з м'яким маслом, змішати з меленими горіхами, борошном, розпушувачем, меленим печивом, цукром і спеціями, замісити еластичне тісто. 3/4 тіста розтачати і викласти в бритванку, помастити (не дуже грубо) повидлом, з решти тіста наробити тонких вузьких смужок і сформувати решітку поверх повидла. Пекти в не надто гарячій духовці (десь 160 градусів).

смачного!

Смакує до кави - 2

Ну от і новий "кавовий тандем"! Для його написання я прогортала увесь-всенький блоґ у пошуках свого "найуживанішого" рецепту (була певна, що він тут мусить бути!) - і не знайшла. То такий рецепт тіста із давніх студентських часів, що дає великий простір для уяви і творчости - з нього і кексики можна спекти, і коржі на торт, - але найчастіше я печу з нього "перевертанець". Для цього десь кілограм ягід чи підготовлених фруктів треба рівномірно розподілити по дну бритванки, посипати панірувальними сухариками, залити тістом і спекти при 180 градусів до золотистого кольору і сухого сірничка. Тісто приготувати так: збити міксером чотири яйця з дрібкою соли і пів або цілою склянкою цукру (залежно від кислості фруктів та вподобань), долити пів склянки олії і далі збивати, замінити "збивалки" на "тістомішалки" і поступово всипати суміш із 250г борошна, двох столових ложок крохмалю і 1,5 - 2 чайних ложок розпушувача - має вийти десь як густа сметана, якщо ллється нерівномірно, я деколи розрівнюю силіконовою лопаткою, збивати можна і в кухонному комбайні, але мені його ліньки мити :)

Власне кажучи, цього разу перевертанець у мене вийшов пікантний і мультифруктовий - з айвою, яблуками, курагою, фініками та родзинками, і він дуже пасував до цієї книжки, про яку я хотіла писати значно більше, ніж про рецепт (тому й шукала серед попередніх записів!). Так вийшло, що цю книжку я прочитала двічі - один раз собі, а другий - дітям, з певними правками (на сайті видавництва зазначена вікова категорія 16+), а те, як вона до мене потрапила - теж цікава історія - Надибала я якось влітку чи то вже восени новеньку кав'ярню-магазинчик не зовсім в центрі (заклади в центрі давно вже втратили для мене свій шарм - навіть заходити не хочеться) - ось цей. Купила там собі бандану, братові краватку, а чоловікові футболку, випила кави, потішилась декору, і запримітила книжечку "Рутенія", а треба сказати, що мою молодшу донечку звати Рута саме тому, що колись "Рутенія" була однією з назв України, а "Рута" - це ніби "українка", якось так. Одним словом, назва мені сподобалась . Випросила я книжечку почитати! Навіть не знаю, чому саме випросила, а не купила, хотіла створити такий собі бук-кросинг, принесла кілька своїх книжечок на заміну, а цю - досі не віддала. І от минулих вихідних дочитала її вдруге - активне, насичене і не без змісту українське фентезі так і проситься стати серіалом (у фільм цього всього не впхаєш!), поетичні заклинання, благородні чугайстри, неоднозначна магія зачаровують і затягують у вир давніх вірувань. Банально буде написати, що це українська альтернатива Толкіну - і неправильно таке писати, бо для мене це книжка про вибір, про рух і про розвиток, і вона дуже гарно пасує до нового року, і дуже добре смакує до кави :) 

Смакує до кави - 1

Сиджу за столом з червоними руками в мозолях від того дерев'яного гарбуза і думаю про те, що такі зусилля мусять мати своїм результатом гарбузовий пляцок - не менше! Але не всі мої кулінарні задумки такі трудомісткі, навпаки - більшість робляться легко й швидко, а з'їдаються ще швидше! А до чого це я - та звісно, до кави, бо я ще та наркоманка щодо кави! А ще з доброю книжкою і якимось домашнім смаколиком - мммммм. Цю кумедну книжечку з  рожево-блискучою обкладинкою я надибала як скарб в магазині секонд-хенду ще певно з рік тому, але все не мала нагоди її прочитати - і ось вона додалася до моєї колекції прочитань творів Жаклін Вілсон, багато з яких є також в непоганих україномовних виданнях. Саме такі-от книжки-на-вечір і є основними моїми мамськими "антистресами". До книжечки в парі з кавою смакував один з улюблених пляцків за рецептом Юльці, бо я таки нарешті купила собі кероб і спекла його так, як треба, а не з сумішшю ячмінної кави та какао (хоч і так дуже навіть непогано!). Основний позитив цього пляцка - він зовсім без яєць! ну добре вже, не буду тримати інтригу, а просто напишу рецепт, тож: 

змішати 300 грам борошна, 80-100 грамів цукру, 2-3 столові ложки керобу (або по чайній ложці какао і розчинного напою "Ранок" від "Галки"), півтори чайні ложки соди. До цієї суміші додати 150 мл олії і добре вимішати до стану рівномірних крихт (саме така послідовність процесу дуже важлива!), додати 200-250 мл кефіру (або молока, або йогурта - що є, якщо я даю молоко, то додаю трошки оцту чи лимонного соку, щоб погасити соду) і склянку-дві ягід чи нарізаних кубиками фруктів (мені найбільше смакує з румбарбаром, та на цей раз був із айвою - не сезон на румбарбар!). Спекти (я майже все печу при 180), зварити каву, врізати - можна навіть ще теплого, і вмоститись із книжкою у фотелі. Історія розумної але непопулярної (як шаблонно!) дівчинки та її інфантильної мами, що відкриває в собі пекарські здібності, ще й з такою кулінарною назвою - і вікенд вдався!

Гачкуватий пост

Дуже давно я нічого не писала тут - дійсність стала якась буревійно-розхристана для мене, і її всю майже окупували діти, а це не те, про що я готова тут писати. Ну менше з тим, бо попри сумбурність днів і через небажання робити заплановане (а саме таким чином мені вдається багато що зробити) я здійснила свою давню мрію - навчилася плести гачком! Наразі це лише основи, але вже з ними я відчуваю неймовірний простір для уяви. Першим був отой кривенько-дзюрчастий шаличок, який Дзвінка гордо вдягнула до сукні в театр, далі три табуретки отримали нове "вбрання" зі старих братових футболок, і зрештою мені вдалося пристосувати Дзвінчин гачок для плетення ґумочками до плетення нитками,  і я сплела щільненький пенал на фломастери знову ж таки для Дзвінки. На що Олесь мало не образився, що Дзвінці я сплела і шалик, і пенал, а йому ще нічого, так що на черзі вироби для Олеся - коли знайду якісь нитки окрім рожевих, які захом'ячила ще років сім тому на секонді. Лише коли я роблю щось руками, то відчуваю, що роблю щось корисне - можливо тому, що в дитинстві та юності через навчання мені завжди бракувало часу на рукоділля!