Страшенно люблю робити всякі цяцьки для дітей чи просто для декору. Ні, не так - довгий час я вважала себе криворукою і взагалі нездатною на якесь рукоділля. Мабуть, просто тому, що в шкільні й студентські роки майже увесь час забирало навчання. А в роки материнства, хоч як це парадоксально звучить, з'явився час самій обирати собі заняття. І от дуже часто я вибираю ось таке нехитре рукоділля - пошиття іграшок, що можуть бути чи прикрасами на ялинку, а чи забавками для гри. Всі окрім котика, заповнені синтепоном. Котик заповнений перловкою, звісно сирою, і виконує функцію прорізувача зубчиків для маленької Руточки. Він же єдиний також має ім'я. Знайомтесь - Котя-котя (на тлі останньої четвертої накидки на табуретку):
Яка ж ти молодчинка, Наталю. Ідея з перловкою і котиком слушна й вчасна для нас. Думаю, наші зубки теж вже в дорозі:)))
ВідповістиВидалитиДякую за ідеї!
Приємно знати, що надихаєш!
Видалитикруто! я аж засоромилась що ти з 3ма таке все робиш а мені і 2х багато:)))))) надихаюсь від тебн
ВідповістиВидалитиНі-ні, я не мала на меті нікого соромити! Я ж не пишу сюди про свої істерики, зриви й епічні фейли - тому воно й виглядає "гладенько". Натхнення - це краще, ніж сором!
Видалити