Як же ж мені хочеться тепла! М'якого і всеохопного... Я так сподівалася, що то вже остаточно буде весна (знала, що зарано, а проте, таки сподівалася), зусиллями придушувала бажання щонайшвидше сховати зимовий одяг і черевики, помити вікно... Я страшенно люблю зиму - ковзани, сніжки, пухкий та іскристий сніг. Люблю зиму морозну й люту, а не розквецяну по асфальту, але тепер я справді хочу тепла, не хочу вбиратись як капуста на кожну прогулянку - і ще багато таких дрібничок! але цей пост мав бути не про весну, тепло чи лахи! Ця пора міжсезоння несе багато випробувань - і серед них - харчові обмеження: овочі, що зберігалися всю зиму, втратили і вигляд, і смак, і підозрюю - більшість корисних речовин. Сухофрукти, горішки, пластикові апельсини й банани з супермаркету - я рада, що все це є, але ну справді. ви ж розумієте! Я часом не стримуюсь і купую якийсь пучок кропу чи помідора, але це справи не вирішує, пророщуванням зерен займатись не хочу - чогось мені для цього бракує. Та я дуже люблю урізноманітнювати наш щоденний стравопис всілякими веганськими і сироїдними рецептами, особливо в таку пору, коли хочеться невідомо чого - печеного леду, як казала моя прабабця. Керолад робила вперше - розтопила на водяній бані масло какао (його я купляла вдруге - з теплим молоком воно непогано помагає від кашлю), потроху домішувала туди кероб, додала чайну ложечку меду (але можна було не додавати, бо кероб і так дуже солодкий), у силіконові формочки наскладала волоських горішків великими шматочками і посіченої кураги - це був такий собі наповнювач, бо масло какао - недешевий смаколик. Що вам сказати? Я в зохопленні, дітям сподобалось, мама сказала, що їй замасне з маслом какао, а чоловік не надто любить кероб. До кави смакує фантастично! Приємної всім весни :)
Немає коментарів:
Дописати коментар