Тихе болото

Кажуть, в тихому болоті чорти водяться. Саме з цим висловом засоціювався мені камінчик, який батьки привезли як подарунок з відпустки - саме його я вибрала для початку свого проєкту втілених вдячностей. Можна сказати, що минулотижневе завдання я таки виконала - камінчик обплела, вчепила на біжутерний тросик і вже навіть вигуляла. Правда, вигулюючи, зрозуміла, що хочу до нього бісерний джгут під шийку, а не тросик, але це вже деталі, а носити камінчик можна й так. Він наповнений якоюсь такою зеленою глибиною, стількома відтінками і напівпрозорістю, що вганяє мене в дивний метафоричний настрій. Сподіваюсь, цим виробом мій оголошений проєкт не закінчиться. 

вдячність

Тяжкі стосунки складаються в мене з вдячністю. Власне через те, що часом маю потребу не просто вдячність відчувати чи висловлювати, а й щось із нею робити. Це стосується передусім кількох типових у моєму житті випадків:

1- коли я отримую в подарунок якісь матеріяли для творчости, то одразу хочу їх застосувати, в моєму розумінні закинути коробочку з творчими дрібничками до "вільного часу" (що я зазвичай роблю з тим, що купую сама) видається мені грубою невдячністю до того, хто зробив мені такий чудовий подарунок. Дуже часто я не встигаю свої плани втілити навіть впродовж року, бо зʼявляються пріоритетніші завдання - а в результаті мене страшенно мучить совість. 

2 - коли я вирішую зробити якийсь подарунок комусь із друзів чи родичів на знак своєї прихильности чи вдячности за щось, і відкладаю постійно втілення цих ідей.

Соромно зізнатися, та назбиралося в мене таких проєктів надзвичайно багато. я відчуваю, що повинна або втілити їх, або відмовитись від цієї ідеї, щоб можна було рухатись далі. Зараз я зроблю те, чого ніколи раніше не робила - пообіцяю собі перед усіма, кому це трапить на очі, втілювати щотижня хоч один зі своїх "проєктів вдячности" до кінця року, і відмовитись від усіх тих, що їх не встигну втілити. Може, хоч така заява допоможе мені організуватись :) Починати планую вже цього тижня, хоч вже й вечір суботи :)

і наостанок - ось такий букетик несла моя доця на перше вересня - і він досі прикрашає клас, коли квіти вже давно зівʼяли і на смітнику 

Трояндовий день

Я ніколи особливо не захоплювалась трояндами - люблю незабудки біля лісових струмків, барвінок під темним покровом могутніх дерев - там, де ніщо инше цвісти не зможе, люблю всі квіти поки вони ростуть, поки черпають соки землі, і коли відцвітають - виконують своє призначення, стаючи насінням, плодом, надією на тривання. Це я, звісно відволіклась, але троянди цього літа буяли як ніколи раніше - в парках, скверах, садах і палісадниках - і не тішитись ними було неможливо. І хоч надворі вже незаперечна осінь, в дитсадку ще не всі пелюстки обсипались, не всі троянди відцвіли, а осінь так пахне яблуками і корицею, що захотілося мені вдома зранку яблучних троянд - і вони таки вдалися - із залишків тіста для піци, з трохи перепеченими хрусткими пелюсточками, крихкі - наче порцелянові - і дуже швидко зникомі.  А це вже буде на завтра - до ранкової кави, чи до кавового ранку:

Наскільки ви впевнені у собі? (тест Ліз Бурбо)

Ориґінал тут.

Свого часу цей тест і стаття перевернули з ніг на голову моє сприйняття себе. І ось нарешті я зібралася його перекласти і публікую тут. Рефлексії і роздуми на тему обовʼязково будуть пізніше. 

Впевненість у собі

Чому деякі люди значно впевненіші в собі, аніж инші? Це спадкове? Випадкове? Може, ми цього вчимося? Чи здобуваємо? Чи достатньо просто заохочувати цю впевненість? Є багато схожих запитань, що їх задають ті, кому впевнености в собі бракує.

Для початку ось тест, що допоможе вам визначити власний рівень впевнености в собі.

Оберіть одну відповідь з поданих варіянтів:

	ніколи	деколи	часто	завжди
1.       Я можу робити помилки, не засуджуючи себе за це.
2.       Я можу робити помилки і не боятися критики инших людей.
3.       Я визнаю свої страхи, слабкості та обмеження перед иншими і не боюся їхньої критики
4.       Я можу висловити конструктивну критику комусь і не боятися, що мене відкинуть
5.       Я продовжуватиму спроби, незважаючи на те, що перша не вдалася
6.       Я можу прийняти те, що ті, кого я люблю, не погоджуються зі мною, і не сумніватися в собі при цьому.
7.       Я можу визнати свої сексуальні бажання перед партнером і не боятися його/її осуду
8.       Я можу виявити страх чи слабкість перед своєю дитиною і не боятися, що мене вважатимуть поганою матірʼю/батьком
9.       Я можу легко виступати публічно
10.   Коли я чогось не розумію, то можу запитати перед кількома иншими людьми і не боятися, що мене вважатимуть неосвіченим, повільним чи дурним.
11.   Я не порівнюю себе, коли зустрічаю кращих за себе.
12.   Я роблю собі щонайменше сім компліментів в день.
13.   Я прошу про те, що я хочу
14.   Я можу добре почуватися, навіть якщо мені не вдалося показати себе так добре, як хотілося
15.   Я можу відкритися чи попросити про щось, навіть якщо майже певна, що инша людина не погодиться.
16.   Навіть якщо кохана людина каже мені «ні», я однаково знаю, що вона мене любить так само
17.   Я надаю перевагу чесності, аніж казати те, що на мою думку, инша людина хоче почути.
18.   Я не заперечую проти чесності когось близького мені, навіть якщо це щось, що мені не подобається чути
19.   Я без страху пробую щось нове, хоч і знаю , що можу не досягти успіху
20.   Я приймаю рішення без схвалення чи згоди инших людей.

Як визначити свої результати тесту:

·         Ніколи – 0 балів;

·         Деколи – 2 бали;

·         Часто – 4 бали;

·         Завжди – 5 балів.

Сума всіх балів покаже вам ваш відсоток впевнености в собі (наприклад, загалом 71 бал – 71 % впевнености).

Що ж насправді означає «бути впевненим у собі»?

Ось деякі характеристики людей, які впевнені у собі:

• ·         Вони залишаються впевнені і живуть з певністю, що все зрештою вдасться.
• ·         Вони не картають себе після невдачі.
• ·         Вони не визначають себе лише через свої досягнення.
• ·         Вони знають свою цінність і визнають, хто вони.
• ·         Вони знають, що насправді навчитися можна тільки через досвід.
• ·         Вони можуть довіритись і розкрити себе, навіть якщо инші з ними не погоджуються, тому що вони знають, що з усім погоджуватись неможливо. Більше того, вони знають, що їх можуть любити й цінувати навіть ті, хто з ними не погоджується.

Я впевнена, що найбільше бажання всіх людей – досягнути колись цього рівня впевнености в собі. То чому ж це так важко? Основна причина в кількості застарілих переконань, що ми маємо, иншими словами, в тому, що ми вивчили і в що вірили як в правду з дитинства.

Ці переконання формуються по-різному.

·         З прикладу одного чи двох батьків, які не були впевнені у собі.

·         З юности, коли нам казали, що ми не робимо нічого як треба.

·         Як наслідок досвіду, в якому ми могли розвинути комплекс неповноцінности після приниження.

·         Після догани, критики чи неприйняття за те, що зважились (посміли) бути впевненими в собі в юності.

Хоч яке походження цього переконання, що сильніше воно, то більше панує над людиною, що його має. Ефект цього переконання – ув’язнення людини в страху.

Ось кілька прикладів страхів, яких зазнають люди, яким бракує впевнености в собі:

·         Страх зайняти забагато місця, якщо дозволимо собі бути впевненим у собі, що може призвести до страху критики чи осуду за гордість, а отже страху, ЩО НАС МЕНШЕ ЛЮБИТИМУТЬ.

·         Страх прийняття рішень і нездатности їм слідувати, що може призвести до страху, що нас вважатимуть некомпетентними, а отже МЕНШЕ ЛЮБИТИМУТЬ.

·         Страх зробити помилку чи піти хибною стежкою, що також може призвести до страху критики, а отже страху, ЩО НАС МЕНШЕ ЛЮБИТИМУТЬ.

Що більше люди вірять, що впевненість у собі рівноцінна тому, що їх менше любитимуть, то менше вони будуть самі собою. Вони переконані, що брак впевнености в собі з усіма супутніми наслідками менш болючий, ніж нелюбов.

Коли наслідки нестачі впевнености в собі примушують їх страждати більше, ніж ідея, що їх не любитимуть, вони стануть готові вирішити, що їхнє переконання і їхній страх нелюбови їм більше непотрібні і для них більше не правдиві. З того моменту вони зможуть змінити своє внутрішнє ставлення.

Ми можемо виміряти рівень впевнености в собі людини через її здатність розкритися і довіритись иншим людям без страху осуду.

Як досягнути впевнености?

Розпочніть з рішення розкриватися трішки більше кожного дня. З иншого боку, важливо розрізняти, коли ми «розкриваємо себе», а коли «жаліємось» чи «хочемо когось змінити». Розкрити себе – це довіритись иншим, відкритися, говорити про себе, про те, що ми відчуваємо, не шукаючи співчуття, згоди чи схвалення в инших. Деякі люди вважають, що розповідаючи иншим про свої проблеми, вони автоматично розкривають себе. Тим не менше, часто вони розповідають з наміром змінити, чи з бажанням маніпулювати або контролювати иншу людину. Те, що вони кажуть, базується на страху. Люди, що справді довірились комусь, роблять це без страху чи прихованих мотивів.

Вирішіть для себе бути чесними завжди. Замість того, щоб брехати, не кажіть нічого, а зійдіться віч-на-віч з прихованим страхом, що не дає вам казати правду. Дозвольте собі мати цей страх, памʼятаючи, що все трансформується через прийняття.

Відкрийте себе і прийміть правди инших людей. Не забувайте, що коли ви кажете иншим людям «Я хочу правди», є велика ймовірність, що вам не сподобається те, що вони мають сказати. Перш за все, не засуджуйте їх, бо вони більше ніколи не захочуть казати вам правду. Що більше ви заохочуватимете инших довіряти вам настільки, щоб казати вам правду, яка вам не подобається, то більше впевнености в собі ви сформуєте.

Коли ви усвідомлюєте, що вам бракує впевнености в собі у якійсь сфері, дайте собі на це право, знайдіть сміливість визнати це, і ви побачите, як ваші межі розширяться.

Коли вам важко комусь довіряти, скажіть цій людині і зрозумійте, що ця недовіра базується на минулому досвіді, і що на цей момент для вас неможливо чинити по-иншому. Инша людина поважатиме вашу відвертість.

Ідіть на ризик і визнайте за собою право на невдачу, пам’ятаючи, що все – це лише досвід. Не дозволяйте «передбаченим невдачам» з минулого зупиняти вас. Вони пішли вам на користь, і у ваших силах дізнатися, як.

Не вимірюйте свою цінність своїми досягненнями, вимірюйте її тим, хто ви є. Не думайте, що ви «особливі», лише коли досягаєте очікуваних результатів. Не чекайте на результати, щоб бути щасливими. Будьте щасливі своєю творчістю весь час і в усіх сферах життя.

Ви побачите, що відновивши свою впевненість, ви знайдете внутрішню силу і ваше життя значно покращиться.

Ви відкриєтесь для достатку настільки, наскільки ви відкриті для творчости. Що більше ви творите своє життя у відповідності до своїх потреб, то більше ви розумітимете, що рухаєтесь в правильному напрямку.

Ви сформуєте більше любови до себе і таким чином більше любови до себе приваблюватимете. 

Back to school season

У моєму житті циклічність майже завжди базувалася передусім на системі освіти - вересень знаменував початок активної праці, літо - розслаблення і відпочинок. Мабуть, то не може бути по-иншому, коли велика частина твоєї родини працює в освітній сфері, а сама ти йдеш второваним шляхом садочок-школа-університет. Мені видається, що цей ритм закарбувався у мене десь на рівні спинного мозку, і я не заперечую, бо оту осінь, що сама по собі чудова, барвиста і щедра, приємніше асоціювати з початком нових справ, яскравими знайомствами, новими перспективами, аніж з повільним, хоч і ефектним згасанням. Хоч як би там було, та з появою дітей я "випала із колії", але цього року моя доця - першокласниця! Тому "back to school season" розпочато! в моєму житті знову зʼявилося регулярне прокидання від будильника, поспішне проковтування сніданку, і таке ж поливання його кавою, хаотичні пошуки потрібного одягу відповідно до погоди, яка може кардинально змінитися за ніч (які там прогнози!). Тобто ритм життя почав знову здаватися швидким, насиченим і наповненим, та на цей раз я вловила ілюзію - поспіхом зміст не замінити. І я направду не знаю, як позбавити доцю того "швидше-швидше-швидше". а заодно і себе, бо за шість років розміреного материнства я звикла смакувати життя маленькими ковточками - як добру каву. Як щось придумаю, то неодмінно напишу, а наразі мене зустрічають зранку повні ентузіязму очі і лиш ледь пожовкле листя за вікном, і навіть безглуздий поспіх не може затьмарити радости від такого нелогічного відчуття початку.

Гарного всім навчального року і барвистої теплої осени!