Тяжкі стосунки складаються в мене з вдячністю. Власне через те, що часом маю потребу не просто вдячність відчувати чи висловлювати, а й щось із нею робити. Це стосується передусім кількох типових у моєму житті випадків:
1- коли я отримую в подарунок якісь матеріяли для творчости, то одразу хочу їх застосувати, в моєму розумінні закинути коробочку з творчими дрібничками до "вільного часу" (що я зазвичай роблю з тим, що купую сама) видається мені грубою невдячністю до того, хто зробив мені такий чудовий подарунок. Дуже часто я не встигаю свої плани втілити навіть впродовж року, бо зʼявляються пріоритетніші завдання - а в результаті мене страшенно мучить совість.
2 - коли я вирішую зробити якийсь подарунок комусь із друзів чи родичів на знак своєї прихильности чи вдячности за щось, і відкладаю постійно втілення цих ідей.
Соромно зізнатися, та назбиралося в мене таких проєктів надзвичайно багато. я відчуваю, що повинна або втілити їх, або відмовитись від цієї ідеї, щоб можна було рухатись далі. Зараз я зроблю те, чого ніколи раніше не робила - пообіцяю собі перед усіма, кому це трапить на очі, втілювати щотижня хоч один зі своїх "проєктів вдячности" до кінця року, і відмовитись від усіх тих, що їх не встигну втілити. Може, хоч така заява допоможе мені організуватись :) Починати планую вже цього тижня, хоч вже й вечір суботи :)
і наостанок - ось такий букетик несла моя доця на перше вересня - і він досі прикрашає клас, коли квіти вже давно зівʼяли і на смітнику
Немає коментарів:
Дописати коментар