Смакує до кави - 1

Сиджу за столом з червоними руками в мозолях від того дерев'яного гарбуза і думаю про те, що такі зусилля мусять мати своїм результатом гарбузовий пляцок - не менше! Але не всі мої кулінарні задумки такі трудомісткі, навпаки - більшість робляться легко й швидко, а з'їдаються ще швидше! А до чого це я - та звісно, до кави, бо я ще та наркоманка щодо кави! А ще з доброю книжкою і якимось домашнім смаколиком - мммммм. Цю кумедну книжечку з  рожево-блискучою обкладинкою я надибала як скарб в магазині секонд-хенду ще певно з рік тому, але все не мала нагоди її прочитати - і ось вона додалася до моєї колекції прочитань творів Жаклін Вілсон, багато з яких є також в непоганих україномовних виданнях. Саме такі-от книжки-на-вечір і є основними моїми мамськими "антистресами". До книжечки в парі з кавою смакував один з улюблених пляцків за рецептом Юльці, бо я таки нарешті купила собі кероб і спекла його так, як треба, а не з сумішшю ячмінної кави та какао (хоч і так дуже навіть непогано!). Основний позитив цього пляцка - він зовсім без яєць! ну добре вже, не буду тримати інтригу, а просто напишу рецепт, тож: 

змішати 300 грам борошна, 80-100 грамів цукру, 2-3 столові ложки керобу (або по чайній ложці какао і розчинного напою "Ранок" від "Галки"), півтори чайні ложки соди. До цієї суміші додати 150 мл олії і добре вимішати до стану рівномірних крихт (саме така послідовність процесу дуже важлива!), додати 200-250 мл кефіру (або молока, або йогурта - що є, якщо я даю молоко, то додаю трошки оцту чи лимонного соку, щоб погасити соду) і склянку-дві ягід чи нарізаних кубиками фруктів (мені найбільше смакує з румбарбаром, та на цей раз був із айвою - не сезон на румбарбар!). Спекти (я майже все печу при 180), зварити каву, врізати - можна навіть ще теплого, і вмоститись із книжкою у фотелі. Історія розумної але непопулярної (як шаблонно!) дівчинки та її інфантильної мами, що відкриває в собі пекарські здібності, ще й з такою кулінарною назвою - і вікенд вдався!